Усім відомий молюск рапана є
вселенцем у Чорному морі. У розпріснених водах Північно-Західної частини
Чорного моря до 90-х років ХХ століття майже не зустрічався. В останні 25 років цього хижака можна зустріти навіть на акваторіях, які
прилягають до гирл Дністра та Дунаю.
За типом харчування рапана належить до всеїдних
хижаків. Окрім молюсків-фільтраторів рапана нападає навіть на крабів.
Рапана себе комфортно почуває у Чорному морі,
оскільки не має природних ворогів та є трофічним «глухим кутом». Її чисельність
контролюється її харчовими об’єктами та промисловою діяльністю людини.
Науковці вважають, що зникнення мідійних банок
після розселення рапани спричинило різке скорочення здатності моря до
самоочищення, і відповідно, посилилася евтрофікація і частота явищ задухи.
Східні країни є справжніми
поціновувачами м’яса рапани, тому її добування в довоєнний час досягало понад
10 тисяч тон.
У зв’язку з воєнними діями Чорне
море закрите майже 2 роки, що сприяє неконтрольованому зростанню популяції
рапани, і в подальшому, за оцінками деяких вчених, несе небезпеку для
екосистеми моря.
Для довідки:
Евтрофікація - збагачення водойм
біогенними елементами, що супроводжується знищенням продуктивності.
Мідійні банки - масові скупчення в
прибережних зонах.