Впровадження
екологічних стандартів Євро спрямоване на зниження викидів
шкідливих речовин і покращення якості повітря.
Екологічні
стандарти Євро — це нормативні акти, які встановлюють максимальні допустимі
рівні викидів шкідливих речовин для транспортних засобів. Вони охоплюють основні забруднювачі: оксиди азоту, вуглеводні, оксид
вуглецю та тверді частки.
З
моменту впровадження першого стандарту Євро 1 у 1992 році, ці нормативи
неодноразово переглядалися і посилювалися.
Євро 1 і Євро 2
Введені
в 1992 і 1996 роках, мали
на меті зменшення викидів свинцю та введення обов'язкового використання
каталітичних нейтралізаторів. Основні зміни включали: заборону
використання свинцевого бензину та зниження рівня викидів CO, HC і NOx.
Ці
стандарти суттєво знизили викиди свинцю, який є дуже токсичним для людей і
довкілля, але ще не мали суттєвого впливу на зменшення інших шкідливих викидів.
Євро 3 і Євро 4
Введені у 2000 та 2005
роках, встановили ще більш
суворі вимоги: зниження рівня викидів NOx і HC, введення
більш жорстких обмежень для дизельних двигунів, зокрема щодо викидів твердих
часток.
Ці
нормативи суттєво знизили рівні викидів оксидів азоту та вуглеводнів, що
допомогло покращити якість повітря, зокрема в міських районах.
Євро 5 і Євро 6
Введені у 2009
та 2014 роках
та стали найбільш амбітними
стандартами. Запровадили зниження рівня викидів NOx для дизельних двигунів до мінімуму, ввели обмеження
на викиди дрібних твердих часток для бензинових двигунів з прямим
впорскуванням.
Впровадження
Євро 6 значно знизило кількість шкідливих викидів, особливо у дизельних
автомобілях, що є важливим кроком у боротьбі зі смогом і покращенням якості
повітря.
Впровадження
стандартів Євро є важливим кроком у зниженні негативного впливу автомобільних
бензинів на навколишнє середовище. Кожен наступний стандарт посилює вимоги до
якості палива і викидів, що допомагає зменшити забруднення повітря і покращити
екологічну ситуацію.