На температуру нашої
планеті впливає так званий парниковий ефект. Це нагрівання поверхні землі,
океанів та нижніх шарів атмосфери, яке спричиняють деякі гази у повітрі. Вони
пропускають сонячні промені у нижні шари атмосфери, але заважають їм
повернутися назад у космос.
До головних
парникових газів відносять двоокис вуглецю (вуглекислий газ, СО2), метан (CH4),
оксид азоту (N2O), водяну пару. Всі ці гази мають різні властивості і можуть
перебувати в атмосфері різну тривалість часу – від кількох годин до століть.
Для зручності їх усі переводять у так званий “еквівалент СО2”. Тому часто усі
парникові гази називають спрощено “вуглець”.
Парниковий ефект є
природним феноменом, завдяки якому температура на поверхні Землі здатна
підтримувати життя. Протягом останніх півтора століття концентрація парникових
газів в атмосфері значно зросла, але природні чинники не мають настільки
великого ефекту на процеси зміни клімату, як діяльність людини - енергетика та
транспорт, а також будівлі, промисловість, сільське господарство, відходи та землекористування.
Важливим чинником підняття
температури є не лише підвищення концентрації вуглекислого газу в атмосфері, а
й знищення тих, хто мали б цей вуглець поглинати.
Дерева та рослини у процесі
фотосинтезу вловлюють вуглекислий газ (СО2), захоплюють вуглець (С) та
вивільняють в атмосферу кисень (О2).
Коли ми вирубуємо
ліси – ми позбавляємося свого найкращого союзника у поглинанні великих об’ємів
парникових газів, нами ж створених.
Ефективна протидія
зміні клімату потребує в першу чергу змінити підходи до сфер діяльності
людини, зробивши їх вуглецево нейтральними – тобто такими, щоб усі викиди
парникових газів від них поглиналися екосистемами!