Зеленим
насадженням належить виключно важлива роль у формуванні найбільш цілісного
гігієнічного і комфортабельного простору для життя і діяльності людини в містах
та промислових агломераціях.
Деревні насадження
– визнані стабілізатори життєвого середовища, вони збагачують атмосферне
повітря киснем, поглинають вуглекислий газ, виділяють леткі речовини –
фітонциди, активно виливають на формування мікроклімату: збільшують вологість
повітря, захищають від вітру і сонячної радіації.
Дерева, кущі і
квітникові рослини посідають важливе місце в архітектурно-художній виразності
міста та є невіддільною компонентою сучасного містобудування.
Ліси ж визнаються
одним з найбільш ефективних факторів збереження стійкого функціонування
природних ландшафтів в умовах антропопресії та локалізації радіоактивного
забруднення. Лісостани більш за все підходять для фільтрації повітря та
очищення його від пилу і кіптяви. Крони ялинових деревостанів щорічно
поглинають 32 т/га пилу, соснових – 36, дубових – 56, букових – 63 т/га. 1 га
хвойного лісу затримує від 32 до 36 т пилу. Зелені насадження в середньому за
вегетаційний період можуть затримати до 40-60 т пилу. У 1 м 3 повітря
індустріальних центрів міститься 100-500 тис. часток пилу і сажі, а в лісі їх
майже в 1000 разів менше. Фільтруюча роль деревних насаджень пояснюється тим,
що одна частина газів поглинається в процесі фотосинтезу, інша - розсіюється у
верхніх шарах атмосфери завдяки вертикальним і горизонтальним 278 повітряним
потокам, що виникають у зв’язку з перепадом температури повітря на відкритих і
покритих рослинністю ділянках.
Одним із
механізмів впливу зелених насаджень на очищення повітря від забруднювачів є
механічна (гальмівна) дія на приземні повітряні потоки. Знижуючи швидкість
вітру в приземному шарі, дерева й кущі не тільки перешкоджають подальшому
розвіюванню пилу, але й акумулюють його на своєму листі. Таким чином рослини
виконують роль природного фільтра.
Рослинні формації,
як то ліс, луки, поля, парки і навіть поодинокі посадки дерев, істотно
впливають на формування мікроклімату, поліпшують санітарно-гігієнічні
властивості навколишнього середовища. Найбільш відчутними є впливи на
температуру повітря, ґрунту, вологість, швидкість вітру, рухомість повітряних
мас, зниження шуму, очищення повітря від пилогазових викидів та ін.