За останні роки тема зеленого розвитку та протидії зміні клімату стала
пріоритетною для світу. За результатами наукових досліджень (CEOBS)
встановлено, що ніщо не сприяє посиленню зміни клімату настільки, як війна.
Саме війна яка вимагає великого ресурсу для підтримки збройних сил, знижує
рівень енергоефективності, підтримує попит на викопне паливо.
На сьогодні мова про те, якими шляхами досягати скорочення викидів
парникових газів, щоб стримати зростання температури, як розподіляти обов’язки
зі зниження викидів між країнами, якою має бути роль бізнесу та, головне, як
розробляти економічні стратегії, які мають забезпечити зростання добробуту і
покращення стану довкілля.
На міжнародному рівні робота над питаннями зміни клімату ведеться на основі
Рамкової конвенції ООН про зміну,
сторонами якої є 196 країн, включно з Україною.
У рамках цієї конвенції у 1997 році укладено Кіотський протокол – міжнародну угоду, країни-підписанти якої взяли
на себе зобов’язання скоротити викиди парникових газів. За 23 роки існування
Кіотського протоколу на додачу до скорочення викидів на власній території,
країни могли купувати скорочення викидів в інших країн, тобто було
започатковано міжнародний ринок торгівлі викидами. Кіотський протокол діяв до
2020 року, він встановив прецедент у міжнародній торгівлі вуглецем, а країни
отримали цінний досвід у плануванні та розвитку власних проєктів зі скорочення викидів
вуглецю.
У 2015 році була підписана Паризька
угода, яка стала наступницею Кіотського протоколу та наразі є основою
глобальної кліматичної політики. Паризька угода визначає, що країни мають на
добровільній основі періодично приймати Національно визначені внески, тобто
цілі зі скорочення викидів парникових газів, адаптації до зміни клімату та
вживати заходів для їхнього досягнення.
Основною метою Паризької угоди є:
втримати зростання глобальної температури у межах 1,5-2° С до 2100 року (оскільки
саме така межа була визначена як безпечна, така, що не призведе до катастрофічних
непередбачуваних наслідків для людства);
підвищити здатність адаптуватися до несприятливих наслідків зміни клімату;
забезпечити узгодженості фінансових потоків із напрямом низьковуглецевого та
опірного до зміни клімату розвитку.
У контексті українського відновлення
заходи з помʼякшення зміни клімату та адаптації можуть бути застосовані під час
відбудови пошкоджених чи зруйнованих будівель, обʼєктів інфраструктури, доріг,
купівлі нових транспортних засобів, відбудови зруйнованих ТЕС, ТЕЦ тощо. Адже у
плануванні й проєктуванні таких обʼєктів необхідно буде робити вибір між використанням більш вуглецеємних
матеріалів і технологій, які в майбутньому призведуть до викидів парникових
газів, та матеріалами і технологіями з меншою вуглецеємністю і позитивнішим
впливом на довкілля і клімат у майбутньому.
Основними підходами, що розглядаються Україною є впровадження принципів сталого та зеленого
відновлення. Під зеленим відновленням розуміють
процес подолання наслідків від різного роду надзвичайних ситуацій та війни
через покращення умов існування як сучасного, так і майбутнього населення
постраждалої території .
Зелене відновлення держави сприятиме стрімкому розвитку циркулярної економіки та створенню
нових робочих місць і привабливих умов проживання громадян.