Забруднення водних ресурсів мікропластиком
фіксується як у поверхневих водоймах, так і у стічних водах. Частинки розміром
менше 5 мм утворюються внаслідок руйнування пластикових виробів, потрапляють у
довкілля з побутових і промислових джерел та мають здатність до тривалого
накопичення в екосистемах. Наявність мікропластику у воді пов’язують із
ризиками для гідробіонтів і потенційним впливом на здоров’я людини через
трофічні ланцюги.
Однією з технологій, що демонструє високу
ефективність у вилученні дрібнодисперсних забруднень, є нанофільтрація. Це
мембранний метод очищення, у якому використовуються мембрани з розміром пор
орієнтовно 1–10 нм. Такі параметри дозволяють затримувати широкий спектр
домішок, включаючи мікропластик, розчинені органічні сполуки, частину
мікроорганізмів та іони деяких металів.
Механізм очищення базується на поєднанні
кількох процесів: розмірному бар’єрі, електростатичній взаємодії між поверхнею
мембрани та частинками, а також адсорбції. Завдяки цьому нанофільтрація здатна
працювати не лише як фізичний фільтр, але і як селективна система розділення,
що підвищує стабільність результатів очищення.
До ключових переваг технології належать:
висока ефективність видалення надмалих
частинок і колоїдів;
нижче енергоспоживання порівняно зі зворотним
осмосом;
одночасне зменшення вмісту органічних та
неорганічних забруднювачів;
можливість інтеграції у наявні системи
водопідготовки та доочищення.
З урахуванням зростання уваги до проблеми
мікропластику, нанофільтраційні мембрани розглядаються як перспективний елемент
модернізації міських, промислових і локальних систем очищення води. Технологія
дозволяє підвищити якість води без суттєвого ускладнення інфраструктури та може
відігравати важливу роль у зниженні антропогенного навантаження на водні
об’єкти.
Нанофільтрація формує практичний інструмент
для мінімізації мікропластикового забруднення та підвищення рівня екологічної
безпеки водокористування.