Об’єкти, діяльність яких може впливати на
стан атмосферного повітря, підлягають державному обліку. Таку вимогу визначено
статтею 31 Закону України «Про охорону атмосферного повітря». Йдеться про
підприємства, виробничі майданчики та інші об’єкти, де утворюються або можуть
утворюватися викиди забруднюючих речовин, здатні впливати на здоров’я людей і
стан довкілля.
Порядок ведення
такого обліку визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13 грудня
2001 року №1655. Державний облік здійснюється за єдиною системою і дозволяє
формувати повну інформацію про джерела забруднення повітря, контролювати їх
діяльність та прогнозувати зміни стану атмосферного повітря.
Основне призначення державного обліку —
забезпечити ефективний державний контроль у сфері охорони атмосферного повітря.
На основі зібраних даних формуються державні, регіональні та місцеві екологічні
програми, а також заходи, спрямовані на зменшення рівня забруднення. Крім того,
ця інформація використовується для регулювання обсягів викидів від стаціонарних
і пересувних джерел та оцінки впливу фізичних і біологічних факторів на стан
повітря.
До системи
державного обліку входить взяття на облік об’єктів, що можуть спричиняти
забруднення, ведення первинного обліку стаціонарних джерел викидів
безпосередньо на підприємствах, підготовка державної статистичної звітності у
сфері охорони атмосферного повітря, а також проведення інвентаризації викидів
та обсягів забруднюючих речовин.
Порядок та критерії постановки на державний
облік визначені Інструкцією, затвердженою наказом Міністерства охорони
навколишнього природного середовища України від 10 травня 2002 року №177. На
облік беруться об’єкти, у викидах яких наявна хоча б одна забруднююча речовина,
потенційний обсяг якої дорівнює або перевищує встановлені порогові значення.
Перелік таких речовин та відповідні порогові показники визначені у додатку до
зазначеного наказу.
Важливу роль
у системі обліку відіграє і ведення даних щодо видів та обсягів забруднюючих
речовин, що потрапляють в атмосферне повітря. Така інформація дозволяє
державним органам оцінювати реальний вплив господарської діяльності на стан
довкілля та своєчасно вживати необхідних природоохоронних заходів.