Південь України формує один із найцінніших природних
поясів країни. Степи, лимани і морське узбережжя забезпечують умови для видів,
які не витримують тиску в інших регіонах. Стан цих екосистем швидко
погіршується під впливом війни, кліматичних змін і інтенсивного використання
земель.
Серед ссавців під найбільшим тиском опинилися види,
пов’язані зі степовими та піщаними біотопами. Сліпак піщаний втрачає місця
існування через руйнування ґрунтів і вибухи. Ховрах європейський зникає разом
із цілинними ділянками, які розорюються або деградують. Рідкісний хижак Тхір
степовий втрачає кормову базу, а Європейська норка майже зникла в регіоні.
Пташині угруповання Причорномор’я зазнають подвійного
тиску. Забруднення Сиваша та лиманів, пожежі і постійний шум змушують птахів
залишати місця гніздування. Уразливими залишаються Рожевий фламінго, що почав
формувати колонії на півдні Одещини, а також Гриф чорний і пелікани — Пелікан
рожевий та Пелікан кучерявий, які втрачають стабільні ділянки для розмноження.
Морські екосистеми Чорного та Азовського морів фіксують
наслідки забруднення і військової активності. Викиди нафтопродуктів, вибухи та
робота гідролокаторів впливають на поведінку і виживання китоподібних. Масові
випадки загибелі стосуються Азовка і Афаліна. Осетрові риби, зокрема Осетер
атлантичний та Шип, залишаються на межі зникнення через втрату місць нересту і
браконьєрство.
Серед плазунів і безхребетних ситуація також нестабільна.
Жовточеревий полоз та Мідянка потерпають від руйнування середовища існування.
Жук-олень зникає через скорочення лісосмуг і старих насаджень.
Причини цих змін мають системний характер. Вибухи і
пожежі руйнують ґрунти і рослинний покрив, міни унеможливлюють природне
відновлення територій. Забруднення вод пально-мастильними матеріалами змінює
хімічний склад середовища. Кліматичні зміни підсилюють посухи: температура
поверхні ґрунту влітку сягає критичних значень, що призводить до вигорання
степів. Інтенсивне землеробство і використання хімікатів скорочують площі
природних ділянок.
Фіксація втрат і контроль за станом довкілля залишаються
базою для подальшого відновлення. Збереження кожної ділянки природного
середовища в цих умовах має практичне значення, адже від цього залежить не лише
окремий вид, а цілі екосистеми, які формують стійкість регіону.