Спалювання стерні, сухої рослинності та пожнивних
залишків завдає шкоди атмосферному повітрю, ґрунтам, рослинному і тваринному
світу. Водночас створює умови для поширення пожеж на природні території, ліси
та торфовища.
Під час горіння знищується частина органічної речовини
ґрунту і ґрунтової біоти, порушуються процеси розкладання рослинних решток. Дим
містить тверді частинки, оксид вуглецю, оксиди азоту. За наявності сторонніх
домішок можуть утворюватися більш токсичні сполуки.
Вогонь знищує або пошкоджує рослинність, насіння, комах,
земноводних, плазунів і дрібних ссавців, руйнує середовища їх існування.
Особливо небезпечним є перехід полум’я на полезахисні лісосмуги, степові
ділянки та очеретяні масиви.
Самовільне випалювання стерні, луків, пасовищ і рослинних
залишків тягне адміністративну відповідальність згідно зі статтею 77-1 Кодексу
України про адміністративні правопорушення.
Пожнивні залишки доцільно подрібнювати й залишати на полі, заробляти в ґрунт або компостувати. Такі способи зберігають органічну речовину й знижують пожежні ризики.