28 серпня 2026 року
фахівці інспекції взяли участь в обговоренні сучасних підходів до створення
штучних рифів у морських і лиманних екосистемах України. У центрі уваги були
питання планування, наукового обґрунтування, правового регулювання, моніторингу
та оцінки ефективності таких природоохоронних проєктів.
Під час заходу учасники обговорили, наскільки штучні рифи
можуть бути корисними для відновлення водних екосистем України, а також
розглянули біологічні, законодавчі та соціально-економічні аспекти їх
використання у водоймах Чорноморського регіону. Окремо йшлося про штучні рифи
як об’єкт морського просторового планування та про інституційні засади морської
безпеки з огляду на Морський порядок денний та Океанічний пакт ЄС.
Учасники також розглянули проєкт RESPONSE та його
значення для забезпечення морської безпеки, еколого-правові аспекти створення
штучних рифів в Україні, можливий вплив таких конструкцій на водні біоресурси,
перспективи їх використання та дозвільні процедури.
Окрема увага була приділена прикордонним акваторіям. Тут
під час планування штучних рифів необхідно враховувати безпекові ризики,
можливий вплив на судноплавство та інші види використання акваторії, вимоги до
вибору місця розміщення і необхідні погодження.
Головна мета штучних
рифів — створення додаткових умов для відновлення водних екосистем. Рифові
конструкції можуть формувати нові місця для життя, укриття, живлення та
розмноження риб і інших водних організмів. За належного проєктування це може
сприяти збільшенню біорізноманіття, відновленню популяцій риб, формуванню нових
оселищ та підвищенню стійкості екосистем.
Є й інші потенційні переваги. Поверхня конструкцій може
стати субстратом для молюсків, зокрема мідій та устриць, які є природними
фільтраторами води. Рифові конструкції можуть створювати укриття для молоді риб
і місця для нересту, а спеціально спроєктовані бетонні конструкції можуть
ускладнювати використання донних тралів і деяких інших заборонених знарядь
лову.
Штучні рифи також можуть мати рекреаційний потенціал —
наприклад, для розвитку екологічного та дайвінг-туризму. На мілководді масивні
конструкції за певних умов здатні зменшувати енергію хвиль і сприяти захисту
берегової лінії від ерозії.
Водночас штучний риф сам по собі не є гарантією
позитивного екологічного результату. Неправильно спроєктована або встановлена
конструкція може створити нові проблеми.
Використання токсичних
або непридатних матеріалів, зокрема автомобільних шин чи металевого брухту,
може стати джерелом забруднення води. У лиманах конструкції, які змінюють рух
води, потенційно можуть створювати застійні зони, сприяти цвітінню води,
накопиченню сірководню та виникненню заморів риби.
Рифи також можуть затримувати донні відклади, спричиняти
локальне замулення та обміління. Окремим ризиком є накопичення на конструкціях
відірваних рибальських сіток, які можуть перетворюватися на небезпечні пастки
для риби та птахів.
Не можна залишати поза увагою і безпеку людей.
Непозначені та не нанесені на відповідні карти підводні конструкції можуть
створювати небезпеку для судноплавства, плавців, кайтсерферів та інших
користувачів акваторії.
Саме тому, на думку інспекції, до встановлення штучного
рифу необхідно комплексно оцінити конкретну акваторію: стан води та донних
відкладів, наявні біотопи, флору і фауну, можливий вплив на водні біоресурси,
рибальство та судноплавство. Особливо ретельно слід оцінювати проєкти в межах
територій та об’єктів природно-заповідного фонду, де діють додаткові
природоохоронні обмеження.
Важливим є і вибір матеріалів. Конструкції мають бути
екологічно безпечними, стійкими та довговічними, не створювати джерел забруднення
і не становити загрози для водних організмів чи людей.
Робота не завершується
після встановлення конструкцій. Необхідний постійний екологічний моніторинг:
потрібно відстежувати, які організми заселяють рифи, як змінюється чисельність
і видовий склад риб, стан води та донних екосистем. Такий контроль дозволить
оцінити реальну ефективність проєкту й вчасно виявити можливі негативні
наслідки.
За результатами обговорення учасники дійшли спільного
висновку: створення штучних рифів в Україні має бути науково обґрунтованим,
екологічно безпечним, юридично врегульованим і супроводжуватися моніторингом.
Для кожного такого проєкту ключовими мають залишатися три
принципи: користь для природи, безпека для людей і відповідність законодавству.
Лише за таких умов штучний риф може стати дієвим елементом довгострокового
відновлення водних екосистем України.