Ця дата нагадує про види тварин і рослин, які назавжди
зникли з планети через діяльність людини. Повернути їх уже неможливо, але
історія кожного такого виду допомагає зрозуміти ціну безвідповідального
ставлення до природи.
Україна також втратила
види, які колись були частиною її природного світу. Серед них — тарпан, дикий
кінь, що мешкав у степах Східної Європи. Через полювання, освоєння степових
територій та витіснення природних популяцій він зник у дикій природі в XIX
столітті.
Ще один приклад — тур, або дикий бик. Ці великі тварини
мешкали й на українських землях. Полювання та перетворення природних територій
поступово скорочували їхню чисельність.
Втрата виду має наслідки
далеко за межами зникнення окремої тварини чи рослини. Разом із ним із
природних екосистем зникають певні зв’язки між організмами, змінюються ланцюги
живлення та умови існування інших видів.
Сьогодні під загрозою залишаються тисячі видів. Ліси й
степи скорочуються, водно-болотні угіддя осушуються, водойми та ґрунти
забруднюються, природні оселища фрагментуються. До цих факторів в Україні додалися
наслідки війни — пожежі, мінування, руйнування природних територій, забруднення
води та ґрунтів.
Для рідкісного виду втрата оселища може означати втрату
можливості розмножуватися й виживати. Якщо популяція зникає повністю, відновити
її природним шляхом уже неможливо.
Тому збереження природних територій, охорона місць
існування рідкісних видів, розвиток природно-заповідного фонду та відповідальне
використання природних ресурсів мають безпосереднє значення для майбутнього
української природи.