У побуті ці поняття часто використовують як синоніми.
Проте під час природоохоронного контролю важливо розуміти, що засмічення і
забруднення земель — не одне й те саме.
Засмічення — це
насамперед наявність на земельній ділянці сторонніх предметів, матеріалів або
відходів, яких там не повинно бути. Це можуть бути побутові й будівельні
відходи, пластик, скло, метал, шини, уламки конструкцій тощо. Наприклад,
стихійне звалище на земельній ділянці — типовий приклад засмічення.
Забруднення пов’язане
вже з потраплянням у ґрунт або на земельну ділянку забруднювальних речовин,
через що змінюється природний склад чи властивості ґрунту. Серед можливих
забруднювачів — нафтопродукти, важкі метали, пестициди та інші хімічні
речовини. Наприклад, витік пального може спричинити забруднення ґрунту
нафтопродуктами.
Водночас одна ситуація може мати ознаки обох процесів.
Наприклад, незаконно залишені відходи засмічують земельну ділянку, а речовини,
які з них потрапляють у ґрунт, можуть спричинити його забруднення.
Саме тому під час
реагування на факти негативного впливу на землі інспекція оцінює конкретні
обставини. За наявності відповідних підстав проводиться відбір проб ґрунту та
лабораторні дослідження. Вони дають змогу визначити фактичний склад і
властивості конкретної проби в місці та на момент її відбору.
Результати таких досліджень оцінюються разом з іншими
матеріалами та обставинами виявленого порушення.
Своєчасне прибирання
незаконно розміщених відходів, запобігання витокам небезпечних речовин і
належне поводження з відходами допомагають зберегти землю як природний ресурс.